Один ранок зі шкільного життя
Andrii Katiuzhynskyi
Як же хочеться ще трішечки поспати - Розліпити очі я не взмозі; Третій раз за ранок будить мати, Нічого - доспимо у дорозі. Сніданок захолололий, вранішній чай - Ритуал незмінний кілька літ; Вже збиратися й до школи бігти час, Та занурилась дитина у Морфея світ. А на вулиці бурлить, гуде весна цинічна - От кого вже не привабиш сном; Гуси дикі в небесах звуть в подорож північну, Їх вожак - привітно помахав крилом. Мов сирени, для мене - пісні пташок... - Три хвилини плентатись до школи кляті; Кожен день навчання - для підлітка це шок, Перша в нас історія - досплю на на парті... Морфей - бог сну в грецькій міфології
2021-04-13 06:44:09
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, це точно!
Відповісти
2021-04-13 06:47:04
Подобається
Жмихайло
Спогади про шкільну буденність
Відповісти
2021-04-15 08:36:30
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Жмихайло Дякую, так нікуди не подінешся від цих спогадів!
Відповісти
2021-04-15 08:51:14
1
Інші вірші поета
Глас волаючого у пустелі Півмісяць в небі Із бесід з мудрецями Чому все відбулося саме так?
Інші поети
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Уля
@ulya666
Gang Little
@Ganglittle
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2186
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2872