Настрій мінор
Andrii Katiuzhynskyi
Втомився бути я перекотиполем І, мов осел, покірно волокти гарбу; І хоч завжди зі мною грає доля, Але натуру поламаю я слабку. Втомився всім навколо догоджати, В мінливім світі розсипатись - наче ртуть - Невдячні люди вміють тільки брати, Та рідко що навзаєм віддають. Не прагну я щось довести нікому, Одне я тільки хочу донести - Війна із вітряками викликає втому, Волію ж мовчки я свого хреста нести. Нікого не суджу, нікого не повчаю І ні за ким не спалюю мости, Але образливо, коли тебе за дурня мають, А самі світочами глупства є і темноти.
2020-11-02 06:13:22
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, нажаль більшості з них завжди мало і завжди щось не так!
Відповісти
2020-11-02 06:34:14
Подобається
Інші вірші поета
Шотландський пейзаж Розвалини сільскої школи Abandoned villages of Galicia Одна із версій виникнення людства
Інші поети
Educatorus Librarium
@educatorusdigitelli
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3110
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4708