Під враженням від репродукції Босха
Мене втомили болю і страждань картини, Мов з пекла, долинають звуки крику й плачу, Так хочеться хоч ненадовго розірвати жаху павутину, Кудись забитися, щоб світу цього не чуть й не бачить. Радію я, що час мінливий й швидкоплинний, І хоч ридають янголи кривавими сльозами, Колись світ зміниться на краще неодмінно І вкриється трояндами, а не шипами.
2021-01-06 05:39:45
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Да, Босх своеобразный художник
Відповісти
2021-01-06 07:46:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Это точно!
Відповісти
2021-01-06 08:13:12
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар!
Відповісти
2021-01-06 09:04:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1526
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304