Палаючий під променями сонця ліс
Andrii Katiuzhynskyi
Проміння ніжно-золотаве Яскравим сяйвом огортало сивий ліс; В природі відбувалася вистава, Яку й не мріяв я побачити колись. У тім вогні згорали сосни і ялини, Вогонь згасав - вони з'являлись знов; Усе здавалося нікчемним й плинним, Коли природа розкривала суть основ.
2020-12-22 06:37:53
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Как красиво! Это наверное ваш самый красивый стих про природу👏👏👏
Відповісти
2020-12-22 07:07:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас!
Відповісти
2020-12-22 07:14:13
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-12-22 12:51:12
Подобається
Інші вірші поета
Хотілося мені... Капризи осені Лісова ідилія Цієї ночі місяць нависає
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Gray_Raven
@Gray_Raven
ЕЛЕНА
@Elastar
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2146
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1335