Палаючий під променями сонця ліс
Andrii Katiuzhynskyi
Проміння ніжно-золотаве Яскравим сяйвом огортало сивий ліс; В природі відбувалася вистава, Яку й не мріяв я побачити колись. У тім вогні згорали сосни і ялини, Вогонь згасав - вони з'являлись знов; Усе здавалося нікчемним й плинним, Коли природа розкривала суть основ.
2020-12-22 06:37:53
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Как красиво! Это наверное ваш самый красивый стих про природу👏👏👏
Відповісти
2020-12-22 07:07:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас!
Відповісти
2020-12-22 07:14:13
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-12-22 12:51:12
Подобається
Інші вірші поета
Занедбаний млин Турбує нас: що ми по собі лишим Про старість Прихід весни
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2340
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2154