Заради мрії
Аби хоч раз в житті свободи досягти- Я небесам навіки був би вдячний; І помахом крила в небесну змити синь, Щоб тінь минулого за хвіст вхопить призрачну. Якби хоч раз побачити часи: Героїв, ельфів, воїнів відважних, Густі Норвегії дрімучії ліси, Що давниною сивою так дражнять. Коли б свій вирастити Ігдразіль, Що проростає вгору між світами; Або хоч раз відчуть солодкий біль, Бредучи Толкіна забутими стежками. Як є багато нездійснених мрій, Яких прагматикам ніяк не зрозуміти; Та тільки ж мрія кличе людство в бій, Лише заради мрії - варто жити! Ігдразіль - дерево світів в скандинавській міфології.
2020-09-30 05:05:47
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
можливо, треба подумати-почитати, дякую!
Відповісти
2020-09-30 15:13:22
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Andrii Katiuzhynskyi Нех бенже - як пані хце! Думаю смисл Ви зрозумієте правильно!
Відповісти
2020-09-30 15:17:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5678
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2716