Заради мрії
Andrii Katiuzhynskyi
Аби хоч раз в житті свободи досягти- Я небесам навіки був би вдячний; І помахом крила в небесну змити синь, Щоб тінь минулого за хвіст вхопить призрачну. Якби хоч раз побачити часи: Героїв, ельфів, воїнів відважних, Густі Норвегії дрімучії ліси, Що давниною сивою так дражнять. Коли б свій вирастити Ігдразіль, Що проростає вгору між світами; Або хоч раз відчуть солодкий біль, Бредучи Толкіна забутими стежками. Як є багато нездійснених мрій, Яких прагматикам ніяк не зрозуміти; Та тільки ж мрія кличе людство в бій, Лише заради мрії - варто жити! Ігдразіль - дерево світів в скандинавській міфології.
2020-09-30 05:05:47
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
можливо, треба подумати-почитати, дякую!
Відповісти
2020-09-30 15:13:22
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Andrii Katiuzhynskyi Нех бенже - як пані хце! Думаю смисл Ви зрозумієте правильно!
Відповісти
2020-09-30 15:17:38
Подобається
Інші вірші поета
Хазяйка мертвого лісу Лягають важко під перо рядочки Згадка про човен Зима свою явила першу силу
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2911
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1239