Як часто чуєш нарікання у свій бік
Andrii Katiuzhynskyi
Як часто чуєш нарікання у свій бік: - Який злиденний він, я міг би стати ліпше! Ти справ не май з людьми такими більше, Комусь доводити що-небудь - уділ слабких! Людей навколо вистачає неприхильних, Ти будеш завжди, мов більмо на оці, для таких, Судити і повчати - нема нічого кращого для них, Начхай на цих істот - ти надто сильний! Ти розкажи цим вередливим упирям, Що не бояться ані чорта, ані Бога, В них у майбутньому одна дорога- Бути розчавленими гнітом власних карм!
2020-11-07 07:59:48
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-11-07 08:49:01
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-11-11 14:05:43
Подобається
Інші вірші поета
Toxic relations Зниклі боги Лісовий хутір Нас розділяє відстань поїздами...
Інші поети
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5759
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5056