Одна з небагатьох
Andrii Katiuzhynskyi
Чомусь згадалася тепер саме Вона: Замріяна і світла, і душею чиста, Дотепна, гостра на язик і чарівна, Коштовная перлина - у звичайному намисті. Вона була такою - як була: На компроміс не йшла, не зраджувала у тяжку хвилину... Про неї думав я й сльоза підступна з ока потекла - Я зрозумів - що я знайшов і втратив назавжди Людину!
2020-12-31 06:13:24
7
0
Інші вірші поета
Хотілося мені... Глас волаючого у пустелі Засохла абрикоса Астральна подорож
Інші поети
Ice Bear
@Tiana_VK
Valia Zhurba
@sadgirl_zhurba
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1412
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3586