Мій розум в невідоме весь закутаний
Andrii Katiuzhynskyi
Мій розум в невідоме весь закутаний, Повільно думки човен ледь пливе- Вітрила йому підсвідомості павук плете Із проблисків і спалахів, із образів заплутаних. Коли гнітить мене туга, І слід від рани ще на серці свіжий, Хай думка, мов ножем, мене не ріже, А геть летить - невтримна і легка. Та мислі знов стріла на мозок мій націлена, Хто зна - чи не богів рукою вона пущена? Ти, дума, знов лети до Абсолюту невмирущого І повернись до мене вже окрилена! Версия на русском языке Мой разум весь неведеньем окутан, Как мысли медленно ладья плывет, Ей парус подсознания паук плетёт Из вспышек, проблесков и образов запутанных. Когда гнетет меня тоска, И след от раны на сердце свеж, Ты, мысль, ножом меня не реж, А прочь лети, неудержима и легка. Но мысль опять пронзает мозг стрелой каленою, Как знать, не дланью ли богов запущенной? Ты, мысль, лети обратно к Абсолюту сущему И возвратись ко мне уж окрылённая!
2020-11-08 05:59:00
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую за відгук, все у Ваших руках, як на мене, Ви досить непогано розпочали, все інше - досвід і бажання!
Відповісти
2020-11-08 06:25:46
Подобається
Інші вірші поета
Лягають важко під перо рядочки Заповіт сталкера Один ранок зі шкільного життя То добре, що твій дім є чаша повна
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1516
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12521