Мій розум в невідоме весь закутаний
Мій розум в невідоме весь закутаний,
Повільно думки човен ледь пливе-
Вітрила йому підсвідомості павук плете
Із проблисків і спалахів, із образів заплутаних.
Коли гнітить мене туга,
І слід від рани ще на серці свіжий,
Хай думка, мов ножем, мене не ріже,
А геть летить - невтримна і легка.
Та мислі знов стріла на мозок мій націлена,
Хто зна - чи не богів рукою вона пущена?
Ти, дума, знов лети до Абсолюту невмирущого
І повернись до мене вже окрилена!
Версия на русском языке
Мой разум весь неведеньем окутан,
Как мысли медленно ладья плывет,
Ей парус подсознания паук плетёт
Из вспышек, проблесков и образов запутанных.
Когда гнетет меня тоска,
И след от раны на сердце свеж,
Ты, мысль, ножом меня не реж,
А прочь лети, неудержима и легка.
Но мысль опять пронзает мозг стрелой каленою,
Как знать, не дланью ли богов запущенной?
Ты, мысль, лети обратно к Абсолюту сущему
И возвратись ко мне уж окрылённая!
08.11.2020
3
1