Чи скаже хтось?
Andrii Katiuzhynskyi
Чи скаже хтось, чому буває так самотньо? Чому буває хмарно на душі? Ти наче поринаєш у безодню - Очей безодню, кому присвячені незграбні ці вірші. Туга й жалоба сивим покривалом Вкривають мірний часу плин. Жага і лють, що все навколо зруйнували - Сміються над тобою - й зараз ти один. Уже давно зів'яли ті кохання квіти, Осипалися білих пелюстки троянд. Навіщо мені було тя любити?- Розлуки осінь почала жалобний тан. Все відбувається в житті не так - як хочеш - Самотність крізь лиша свої сліди. Бувай щаслива і не згадуй про ті ночі - Сумної долі й за кохання боротьби.
2020-09-05 05:29:51
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Щиро дякую!
Відповісти
2020-09-06 13:27:53
Подобається
Дмитро Федорко
Мені сподобалось.
Відповісти
2020-09-07 19:54:02
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за позитивний відгук!
Відповісти
2020-09-07 19:55:10
Подобається
Інші вірші поета
Митцеві Зниклі боги Спробуй Гнав вітер хмари грозовії
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2911
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1796