Ніхто не зна людської сили меж
Andrii Katiuzhynskyi
Ніхто не зна людської сили меж, Нікому не дано людського велич духу осягнути, Та якщо Надлюдини шлях колись ти обереш - Людиною навчись спочатку бути.
2021-02-23 05:27:08
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Ні, до цього великого майстра мені дуже і дуже далеко!
Відповісти
2021-02-23 06:05:23
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дай Бог, щоб їх в кожній країні було побільше!
Відповісти
2021-02-23 06:45:30
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дійсно, це таки правда, дякую!
Відповісти
2021-02-23 07:31:30
Подобається
Інші вірші поета
Про полеміку Перед походом Хлопчик із санчатами Літня гроза
Інші поети
kataiss
@kataiss
Alice Fantomhife
@Alice_Fantomhife
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1175
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4312