Туманна казка
Прийшов туман, постукав в двері І дивним чином все змінилось навкруги - Усе навколо сповнилось містерій, Мов в казці про кисільні ріки та молочні береги. Гойдається павук на павутинці, У небі гуси-лебеді летять, І наче фея лісова, в легкій кофтинці Сусідка вийшла з замку погулять. Десь за туманом віщий ворон кряче - Йому б усе легенди з слів плести, Скриплять дерева - ліс тужливо плаче, Оповиває, утіша його туман густий. Та підіймається, встає пекуче сонце, Туман розсіюється - і немає більше див, Лиш перші промені заграють на віконці - І щезне казка, що туман нам розповів.
2020-12-19 06:59:27
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, колись і Ви почнете бачити у звичайних речах чи подіях набагато більше, ніж бачить звичайна людина!
Відповісти
2020-12-19 07:28:53
Подобається
Velles
Вiрш чарiвний. Дякую за ваш талант
Відповісти
2020-12-19 12:28:33
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дякую!
Відповісти
2020-12-19 12:29:46
1
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
8
1227
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1063