Зашморг
Життя - на шию кинуте сильце,
І як не намагаємось звільнитись,
Лиш тужче затягаємо - доки не зсиніє лице,
Доки в судомах не почнемо битись.
І ледь ослабнувши - так і висить петля,
А ми гадаємо, що вже її позбулись;
Бо хтось цей зашморг часом послабля -
Щоб потім в ньому кров'ю захлинулись.
Вважати себе вільним може той,
Хто на мотузку цю ніколи не молився,
А так рвонув, що заюшила кров -
І назавжди від зашморгу звільнився.
Мій кіт, блукаючи, у петлю вліз,
Та пута розірвав таки стальнії,
Якщо вже звір із долею порозумівсь,
Невже ж петлю життя я з шиї зняти не зумію.
2020-10-08 05:16:53
3
1