Осінній сплін
Осінній дощ ізнов за вікнами шепоче, Дахи вмива, опалим листям шелестить, Він щось недобре, як завжди пророчить, Наводить сум і рани старії ятрить. Червоні клени, в'язи пурпурові, Дуби коричневі і жовті ясени - То сумно осінь ходить по діброві; Лист опада, дерева засинають до весни. Та сірий дощ, який над лісом став стіною, Розмить не в силі цих яскравих барв - Де справитись йому з палітрою природи розписною, Хіба спроможний він згасити осені пожар. І дощ осінній: понурий, затяжний, І листя, що потроху облітає - Ви - передвісники холодної зими, Яка морозом льодяним ще гірше серце крає.
2020-11-06 07:12:07
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, завжди хотів малювати, як художник, але ніц не маю того таланту, добре, що іноді виходить це робити словами!
Відповісти
2020-11-06 07:18:07
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Так, звичайно ж спробуйте, хто зна, можливо Ви - майбутня Ліна Костенко або Марія Матіос, я почав писати десь у 27 років і років п'ять не було зрозуміло взагалі чи є в мене якійсь талант, чи ні.
Відповісти
2020-11-06 07:27:22
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую, сподіваюсь, що таки є!
Відповісти
2020-11-06 20:22:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1682
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872