Східна легенда про метеликів
Andrii Katiuzhynskyi
Колись під ранок - ще і не світало- В якомусь невідомому селі Метелики нічнії пролітали, Милуючись принадами землі. В одній з хатин вогонь вони узріли - Не доводилось світло бачити такеє їм. На стелю сівши, свій політ спинили, Вдивляючись у полум'я, яке палало поміж тим. Танок вогню їм голови зморочив, Багаття дружнім здалося намить; Злетівши перший від вогню відскочив, Сказавши друзям: -Та воно ж сліпить! За ним другий злетів, небога, Вогню своє підставивши плече; Та марною була пересторога, Тож зойкнув тільки: -Та воно ж пече! А третій крила разом склавши - Униз поринув і в вогонь пирнув, Вмить зникнув - в інший світ пропавши, Незнаних вимірів напевно досягнув. Тепер не скаже тим двоїм нічого, Щож дивне він таке там десь пізнав; В які краї лягла його дорога, Як доля склалася його сумна.
2020-09-22 05:09:21
5
0
Інші вірші поета
Суботній вечір в Хелнесі Неочікувана зустріч Зашморг Облітаюче дерево
Інші поети
Angel K
@angelk
Sofia St
@sofia_st
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
41
1
1241
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
854