Лісова ідилія
І джміль, що голосно гуде над лукою, І дуб, який розкинув в небо віти, І лось, який на водопій іде прилукою, Усі вони - друзки тривимірного світу. Ялина, що від вітра гнеться подиху, Зозуля, що кує на гілці клена молодого, І комарі, що не дають нікому продиху, Усі вони - частини простору одного. Кульбаба жовта, що розквітла зранку, Бурий ведмідь, який до меду ласий, Старий лісник, що люльку запалив на ґанку, Усі вони - живуть в одному часі.
13.12.2020
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Можливо, але обіцяти не буду, якщо вважати поета художником слова, то це такий собі пейзаж, але, якщо згадати Моне - батька сучасного імпресіонізму, то він пів життя малював свій сад і ставок з лататтям, так що хто зна, ліс можна описати багатьма способами!
Відповісти
13.12.2020, 08:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1744
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1610