Дідове село
Andrii Katiuzhynskyi
Я часто бачу дідове село: Кряжисті клени і берези білокорі, Колодязний журавель із поламаним крилом, Дуби кремезні і журливі осокорі. Пологі схили, що заросли чагарником, Розбиту блискавкою старую модрину, Жовтаво-золотисті трави, биті першим холодком І під вікном - задумливу калину. Перед очима - всі в лишайнику тини, Які от-от впадуть або вже впали... Але від згадки радісно мені Сред нездоланної журби міської і печалі.
2020-11-27 06:38:16
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi я знаю, но стихи не всех авторов когда читаешь чётко видишь картину перед собой. Одни передают настроение, а после ваших стихов такого вот плана я словно в картиной галерее побывала.
Відповісти
2020-11-27 07:05:11
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я аж почервонів від Вашої похвали!
Відповісти
2020-11-27 10:53:57
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую, це приємно!
Відповісти
2020-11-27 11:15:42
Подобається
Інші вірші поета
Сонце, що заходить Мрії дитинства У цього світу тільки два лиця Засохла абрикоса
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Діана
@RusalDi
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2778
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2451