Хлопчик із санчатами
Кружляє віхола і завиває вітер, Негода сипле скрізь і всюди сніг; Маленький хлопчик, прудкий і хитрий, Рішуче тягне ґринджолята з усіх сил своїх. І хай погода катанню не сприяє, Серчає завірюха і мороз щипає ніс, З-за сніжної завіси раз у раз він виринає, Рукою отираючи лід від набіглих сліз. Дереться вгору - дуже вже упертий...- І санки з кручі знов розпочинають біг; Так вірить хочу я - що світ в шаленій круговерті Його не скривдить, не злама, не зіб'є з ніг.
2020-12-29 06:42:15
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, самі кращі роки - це в дитинстві!
Відповісти
2020-12-29 06:58:05
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо за похвалу, ну а насчёт снега, я бы поспорил, вот вчера у нас была скорее погода, напоминающая ту, что в стихе!
Відповісти
2020-12-29 07:00:48
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за Ваш коментар, чого, чого, а снігу в нас в цьому році повно!
Відповісти
2020-12-30 06:26:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2564
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3236