Гіперборейці
Фантазія Тут проходили творці містерій - Воїни славні Гіпербореї В плащах до землі вовняних білих- Ті, що мечем пів світу скорили. З зором нордичним, блакитноокі, Статні, кремезні, зростом високі; Вся Північ лягла під їх ногами, Їх білокурими звали богами. Ті, що жар серця взяли від лави, Перші - створивші легенди-держави; Довершені воїни, вправні мисливці - Предки: трипільців, германців, арійців. Де ж ці герої - в чертогах Валгали? Пали в боях і в січах кривавих? Зникли у часі, в безодні віків, Давши народам конунгів й вождів? Тим, хто почує Одіна глас - Гіпербореєць в кожнім із нас. Данці, вкраїнці, литовці і свеї - Всі ми нащадки Гіпербореї.
2020-10-26 07:11:59
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, це всього лиш фантазія поета!
Відповісти
2020-10-26 08:21:18
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Намагатимусь імпровізувати далі, аби тільки муза не залишала!
Відповісти
2020-10-26 08:25:43
1
Andrii Katiuzhynskyi
Пасти у бою, я мав на увазі загинути в бою
Відповісти
2020-10-26 14:14:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1927
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4929