Я сонця роздивлявся схід над лукою
Andrii Katiuzhynskyi
Я сонця роздивлявся схід над лукою- Воно було довершене й прекрасне. Нехай від холоду коцюбнуть руки, Нехай недопалок у них загасне - Та дивуватиме завжди ця велич неземна, Коли світило новий день розпочина.
2020-12-24 06:51:13
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що сподобалося!
Відповісти
2020-12-24 15:45:23
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, мені дуже приємно!
Відповісти
2020-12-24 15:48:20
Подобається
Інші вірші поета
Зимовий вечір наодинці Зима свою явила першу силу У цього світу тільки два лиця Літній день на дачі
Інші поети
Марія
@VictoriaLerua
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2211
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2475