У темряві сумної душі
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Всередині пусто і темно. Кожна стіна дуже чорна, як перо від ворони. Стелі, підлога – все темрява. Висить одне дзеркало тільки розбите. Воно витокує не світ - Там тільки тьма. Ця темрява немов прокляття, В ній сховалася моя душа, Самий лиш морок в цій кімнаті, Відблиск світла надію лиша... Що зовні кімнати мені не відомо. Говорять краса неймовірна панує, Говорять, що там все кольорове, Що там все різнобарвне, І таким і повинне життя було бути Говорять, в різнобарвнім тому світі Щоранку сонце сходить і сідає, Там ростуть і дерева і квіти... Та шлях назовні вартові охороняють... Їх імена - мій страх, моя самотність, І не знайомі мені радість, безтурботність... Вірш написано у спілці «Літературна фортеця» @LiteraryFortress у співавторстві з Хонна https://www.surgebook.com/magistr_honna
2023-08-25 06:34:18
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Читала цей вірш у Мастера Хонни вже, але і у Вас не пройду мимо... Повторяти свої думки не буду, але скажу знов ж таки - Молодці!👍👏 Чудове співавторство!👍 Нових натхнень! Цікавих ідей! Розуміючих людей поряд!🙏💫🍀☀️
Відповісти
2023-08-27 07:10:13
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Lexa T Kuro спасибі 💓💓💓 Навзаєм! 🤗
Відповісти
2023-08-27 07:32:36
1
Інші вірші поета
Втрачене кохання Я відпускати не навчилась зовсім... В душі лишиться жити неповторне... Я люблю без "але" і "тому що"
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
NOURCHEN LEE
@_Nourchen
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2671
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1240