Душу забрала війна
Найстрашніше не опізнаним лишитись, загубитись поміж сотень інших. Найстрашніше не прокинутися більше, не побачити коли усе скінчиться. Найстрашніше, якщо завтра у ранній порі, до когось з нас світанок не прийде. Найстрашніше те, що яма та у дворі, весь цей час чекала лиш мене. Найстрашніше бачити ракети в небі, і сирени вічні чути за вікном, Найстрашніше розбирати ті руїни, що ще вчора називав своїм домом. Найстрашніше коли дітки помирають, не сказавши слово "мама" за життя. Найстрашніше, коли слів не вистачає, коли обриває все лиш мить одна. Хоча знаєш, найстрашніше – відчувати, пережити тони болю на собі, Найстрашніше біль в собі ховати, який з'їсть всередині усе живе в тобі. Найстрашніше – жити в світі цьому, коли сотень кращих вже нема, Й геть не страшно помирать самому, коли душу й так забрала ця війна.
2022-10-08 21:15:33
8
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5718
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13075