Ти любиш дивитись на захід...
Деміра Рейн
Ти любиш це листя опале? Ти любиш це небо холодне? Нам вічно життя цього мало. Як пташкам у клітках — свободи. Ти любиш, коли ми не поряд... Я знаю, не смій обілятись, Хай краще вже правду говорять, Ті, хто хотів знов збрехати. Ти любиш, когось - не людей. Бо люди не стануть людьми, Ти навіть не любиш себе, Ти ж бо мізантроп у душі. Ти любиш дивитись на захід, І бачити схід там уявний, Ти любиш лиш мить і це правда, Бо ти там живий, я це знаю...
2022-10-18 14:30:08
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Деміра Рейн
@Лілія Гулик дякую
Відповісти
2022-10-18 16:40:51
Подобається
Антон Шаталов
Вельми цікаве слово людина) Для біолога - це живий організм, а от для поета - скарбниця, що переповнена високими моральними цінностями.
Відповісти
2022-10-21 18:54:32
1
Деміра Рейн
@Антон Шаталов і для них, ніколи не буде вичерпаною
Відповісти
2022-10-21 18:55:36
Подобається
Інші вірші поета
ЗАБУДЕТЬСЯ Боюся Всесвіт у твоїх очах... Чи зможеш ти ?
Інші поети
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12401
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13259