Блог
Всі
Втрата
Новини
Убивство Ірини Фаріон — це величезна втрата для української нації.
Всі ті люди, що зневажливо ставляться до її персони, котрі пишуть: "вмерла так вмерла", або навіть гірше — ви нецікаві живі організми. Ви боїтеся висловитися проти натовпу, якому закинули: "А Фаріон погана, треба її гнобити", і ви будете уподібнюватися тому стадові й надалі, адже: "якщо я висловлюся, що підтримую людину, котру багацько хто, м'яко кажучи, не любить, то мене перестануть любити".
Тож ми втратили рупора, котрому було однаково на те, що про неї подумають, ми втратили людину, котра рубала правду, і дуже гірку правду. Ми втратили постать, що змогла розкрити очі мільйонам заблукалим овечкам на те, що таке нація, як відстоювати її існування, для чого нації потрібна мова і як її захищати, мову.
Ті хто тішаться кончині Ірини Дмитрівни — я не знаю як Бог дав вам це право — жити (адже Він вчить вселюбові і взаємоповазі. А радіти смерті це, не побоюся цього слова, гріх) Ті хто стверджують, що не поважають професора Фаріон, то почніть поважати себе, бо у вас явні проблеми із цим. Ті хто у скорботі — розділяю з вами цю тугу.
Нажаль, але на горизонті не видніється персона, котру можна було із гордістю прирівняти до пані Ірини, та й хто його знає, чи з'явиться така Людина з великої літери взагалі.
7
123
Втеча на роздоріжжі
Новини, Цікаве, Особисте
Хто ще не бачив, на моїй сторінці я опублікував свою новелу)
https://www.surgebook.com/draterius/book/vtecha-na-rozdorizhzhi
Не дивуйтеся, що автором зазначений пан Цвітковський, то лише мій творчий псевдонім
4
212
Книги
Всі
Вірші
Всі
...
Я рубаю свій шлях льодорубом,
Поміж сотні кримезних крижин,
Білій шкірі морозно і грубо,
Зневажаю цей лютня режим.
Я зародився у дивному бою,
Це у нім згартувалось ім'я,
Серед жару пекельного болю,
Мимоволі середечний зростав.
Аж тепера в степах Антарктиди,
По Сибірських холодних полях,
Я броджу, мов засніжений, білий.
В Скандинавських холодних морях,
Я пливу сивиною повитий,
Не тремчу, бо ж до холоду звик,
А навколо лиш інія хвилі,
Й завивають арктичні шторми.
О далека затьмарена безвість!
Де ти є? Ти ж мені розкажи,
Чом горять усі ті, що померзли?
Чом огненний задуб між крижин?
Чом вони на піску загоряють,
У мерзлотах Іспанських країв?
Чом же я Біломор'ям гуляю,
Чом сюди мене, Боже, завів?
Я замерз і згорів одночасно,
І не знаю де опік який.
Я зродився щоб сяяти жаром,
Та натомість живу між крижин.
0
0
72
"Макбет", Пісня відьом
Дужче, дужче, клопіт й труд,
Наш казан кипить навкруг!
М'ясо млакського вужа
В казаночку закіпа,
Лапа жаби, пса язик,
Пух із гацька, хвіст сови,
Жало сліпня, зміїв зуб,
Із гадюки згубний бруд,
Все для зілля наший труд,
Закипів пекельний дух!
Дужче, дужче, клопіт й труд,
Наш казан кипить навкруг!
Все для наших дивних чар —
Мавпи кров зміцнить відвар!
2
1
98
...
Та чому ж ти лупаєш очима?
Та чому ж ти досі ще мовчиш?
Вітер дме і пурхають вітрила,
Моцне море хвилями бурчить.
Чайки гордо маять небесами,
А ворони з берега карчать,
Сонце в хмарах чудиться над нами,
Мова змовкла, очі не мовчать.
То чому ж і піна, і причали,
І усе на світі гомонить,
Тільки ми, з тобою замовчали,
Хоч очей нам мови не спинить.
2
0
97
