...
Я рубаю свій шлях льодорубом,
Поміж сотні кримезних крижин,
Білій шкірі морозно і грубо,
Зневажаю цей лютня режим.
Я зродився у дивному бою,
Це у нім згартувалось ім'я,
Серед жару пекельного болю,
Мимоволі середечний зростав.
Аж тепера в степах Антарктиди,
По Сибірських холодних полях,
Я броджу, мов засніжений, білий.
В Скандинавських холодних морях,
Я пливу сивиною повитий,
Не тремчу, бо ж до холоду звик,
А навколо лиш інія хвилі,
Й завивають арктичні шторми.
О далека затьмарена безвість!
Де ти є? Ти ж мені розкажи,
Чом горять усі ті, що померзли?
Чом огненний задуб між крижин?
Чом вони на піску загоряють,
У мерзлотах Іспанських країв?
Чом же я Біломор'ям гуляю,
Чом сюди мене, Боже, завів?
Я замерз і згорів одночасно,
І не знаю де опік який.
Я зродився щоб сяяти жаром,
Та натомість живу між крижин.
2025-05-28 18:27:38
1
1