Блискучі перемоги
Стрункі ряди наступають На розгромлених червоних, Хвилину смерти наближають Для ворогів своїх кровних. Козачий полку, вперед, Ти ідеальний на полі, Козачий полку, вперед, Їх ще знищив не доволі. Блищать під вогнями Каски, вимазані кров'ю, Не зупиниш їх мольбами, Сунуть далі ще стіною. Не можеш зазнати поразки, Пливи рікою боїв, Їхня перемога - уривок казки, Яку створили для рабів. Гори трупів позаду Лежать від поглядом круків, А ви разом залпом радо Нагодуєте іще птахів. Козачий полку, вперед, Ти ідеальний на полі, Козачий полку, вперед, Їх ще знищив не доволі. Міцні ряди хоробрих тіл Наганяють жах на тих, Хто нічого втілить не зумів І зривається на крик. Не можеш зазнати поразки, Пливи рікою боїв, Їхня перемога - уривок казки, Яку створили для рабів. У твоїх очах численних Відбивається вогонь домів, Де сиділи вражі офіцери, А хто чого ж іще хотів? Козачий полку, вперед, Ти ідеальний на полі, Козачий полку, вперед, Їх ще знищив не доволі. Загнаний у кут пес Не витримує удару, Кида людей під наш прес І з жахом спогляда стожари. Не можеш зазнати поразки, Пливи рікою боїв, Їхня перемога - уривок казки, Яку створили для рабів. Засів у бункері цей щур, Трясе його від лихоманки, А стіни обвалює від бур, Стискається од кістлявої панянки. Козачий полку, вперед, Ти ідеальний на полі, Козачий полку, вперед, Їх ще знищив не доволі. Наша ненька знов повстала, Проти орд нових старих, Вона знову їх перемагала, Ряди танули, мов навесні сніг. Не можеш зазнати поразки, Пливи рікою боїв, Їхня перемога - уривок казки, Яку придумали для рабів.
2022-10-06 17:49:24
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4750
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12268