Розпач

Hora Izhayiv

Не завивай, мій друже, Під старої гітари Акорди сумні та протяжні, Як обійми цупкої мари... Не починай даремні Співи у глибину ночі, Бо точно напевно Не зімкнеш червоні очі... Ти самотньо продовжиш Сидіти за столом У старенькім барі, П'ючи лікери й вина разом... Накинеш драну одіж На сильні, та обідрані плечі, Вийдеш на світ Божий, Як страшилка для малечі... О мій маленький спудею, Не варто так перейматись! О мій маленький спудею, Це не найгірше, що могло статись! Просто встань негайно Зі старого цього стільця, Очі розплющ та поважно Допий із пляшки винця... І наодинці з ніччю Продовжуй славний бенкет! Кожною набутою річчю Наводь собі марафет! Твій образ химерний Складається з пальто Й барвистих шарфів, Яскравих, немов шапіто... За тобою тягнуться далі Друзі й незнайомці нові... Ти йтимеш, лишатимеш кралі, Хай хоч ноги зітруть до крові

2022-10-14 07:32:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Cryda Cooper

👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻🔥

Відповісти

2022-10-14 16:49:41

Інші вірші поета

Русалка Дует Хоч слово Лиш сила має право

Інші поети

Khadeejah_Mansur_

@Khadeejah_Mansur_

Uina Ku

@mayor_hija

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@tatanapigan

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1874

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11395