Самотня
Самотня посеред парку Дощ пробивається у кожну шпарку. Тканина куртки, просякнута водою - Саме тоді відчуваю себе живою. Закриваю свою парасолю, Забираюсь від листя покрову Сірі хмари над головою, Краплі холодні не знають спокОю. Я не хочу ховатись від зливи, І не хочу тебе забувати.. Дотик руки, погляд тремтливий Не в змозі я це приховати.
28.08.2021
4
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1764
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8492