...

Andrii Grek

Глибина думок глибше заглиблена Зжимає мозок у комок і голови нема Тема невидима не значить неіснююча Свідомість мені віддана, але вгамуючи Усі конфлікти й сварки, наводжу справки Чим день тим вищі ставки у відповідь три крапки Я вкрав три факти, перший - час, що чинить інфаркти Другий - поправки, що створюють у кармі нефарти Варто зазначити, відкинувши мандраж Третій факт кожен день бачите - це вибір ваш Він як міраж, бо пожалкуєш двічі Коли при зустрічі із відчаю у вічі кожен лічить Правда калічить, кривить обличча Ти думаєш про вічність і коли це все закінчиться Правда - моя провидиця, видно до всіх прийде ця Мить, коли до Отця звернутись прийдеться А поки що все просто як в школі А Б Це Я палю свічі з воску вибираючи те або це На суд ми підем з повним ростом, але з яким лицем, І кожен день лиш новий поступ з'їдає нас живцем...

2021-05-24 08:18:13

1

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2154

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12593