Пару фраз
Andrii Grek
Я згадую і те що згадую мене не радує Наче щось вгадую і завмер як статуя Коли вона вже перестане та й не стану я Робити різкі рухи хоча уже ходили слухи І я вже вдруге в центрі цієї напруги Неначе центрофуги Нас двоє плюс ще там за її спиною Не скажу що стоять стіною і що зі мною Я мовчу а вона говорить А в середині я кричу та зовні я суворий Неначе хворий і в очах двоїться Та ти ж для них чергова молодиця так за для годиться Щоб було з ким провести час коли не спиться Та промовчу бо бачу відповідь в її зіницях 'А в мене нова спідниця' А голос черствий навіть наглий 'А як у тебе справи' Та казати не маю прав що до тепер тобою спраглий Тільки поправий крос я правий А насправді виглядав як лось від тієї вправи Знав би взяв би більше трав від тієї травми Так, я мовчав напевне й ти мовчав би Та для таких випадків сміливості не позичати Та наслідки її мінливості затиснули в лещата Невпевненість дівчат заставила кричати Я це передбачав і через те почав мовчати
2021-06-03 18:35:42
3
0
Інші вірші поета
... Сліди людини ... Бабло
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6161
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2549