Пару фраз
Я згадую і те що згадую мене не радує Наче щось вгадую і завмер як статуя Коли вона вже перестане та й не стану я Робити різкі рухи хоча уже ходили слухи І я вже вдруге в центрі цієї напруги Неначе центрофуги Нас двоє плюс ще там за її спиною Не скажу що стоять стіною і що зі мною Я мовчу а вона говорить А в середині я кричу та зовні я суворий Неначе хворий і в очах двоїться Та ти ж для них чергова молодиця так за для годиться Щоб було з ким провести час коли не спиться Та промовчу бо бачу відповідь в її зіницях 'А в мене нова спідниця' А голос черствий навіть наглий 'А як у тебе справи' Та казати не маю прав що до тепер тобою спраглий Тільки поправий крос я правий А насправді виглядав як лось від тієї вправи Знав би взяв би більше трав від тієї травми Так, я мовчав напевне й ти мовчав би Та для таких випадків сміливості не позичати Та наслідки її мінливості затиснули в лещата Невпевненість дівчат заставила кричати Я це передбачав і через те почав мовчати
2021-06-03 18:35:42
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4350
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5178