За сараєм...

Andrii Grek

Я був неправий тисячу разів і сотні помилявся Елементарних вже не виучу азів, даремно клявся Я не отримав від життя призів, хоч їх кради Бо мозок аж присів від обіцянок, що беру в кредит На гру ходив, що називаю просто – стан душі Освіченим не став, просто листав вірші Посвідчення дістав – сховав свідомо, щоб не бути іншим Тепер відомо через що, та не судомить більше Не згадую я про колишніх, не мрію про майбутніх Це лишнє, є стан присутній – жити по суті Біди не пасуть тих хто навік заснуть встиг Сам собі кажу «ти слів ніколи не забуть тих» Стій до кінця, навіть коли не знаєш що в кінці чекає Лиш не втрачай свого лиця, спутавши пекло з раєм Про все дізнаюсь лиш в процесі, коли догораю Душа уже не в стресі, а хрест хай буде за сараєм

2021-08-27 11:33:09

2

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія Прохоренко

Спробуйте себе в журналі дебют

Відповісти

2021-08-27 14:14:29

Подобається

Andrii Grek

@Вікторія Прохоренко Дуже приємно. Спасибі. А шо за журнал не чув

Відповісти

2021-08-27 19:45:23

Подобається

Вікторія Прохоренко

@Andrii Grek літературний

Відповісти

2021-08-27 20:51:28

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5994

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2866