...
(18+)
І далі все тримається на чесному слові І утече знову злодій, хоч причетний до змови злої. І щоб я не коїв моє плече тягне вдвоє ніж твоє Хоч час тече ми в застої і хочем ще хоч не встоїм А в застольї віддам честь тим хто нас доїть Бо він десь на престолі а ми в атстої атстої Так напостой тягнем по сто і Зранку виєм-стогнем бо стали з ноги не з тої Це не 'княгинен' нас споює, ніхто не винен з героїв Від половини вини не загинуть ті двоє Я знов заглиблююсь в спорі, чи доснаги вам лавсторі Що гине і вскорі відправить всіх в крематорій Цих алегорій мільйони, сотні риприз Сьогодні у безсонні з ними в унісоні завис Змінюю справ значення - міняється суть Тепер я клав на наше блядь побачення - вони вже ссуть Чи донесуть оті слова до твого мозку хоча б лоскіт Коли не просто в доску а у доску рівну й плоску Я свою плоть-стру, щоб ти відчув тепло-струн Як запекло-спру все на електро-струм І ту іскру я пронесу як пулю у віску Із всіх паскуд зніму луску як єнот-полоскун Може фрістайлу по разку я бачу ігру скул Для мене це є справжній андерграунд і олдскул.
2021-07-27 19:37:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2233
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2705