Я вирішив піти на пошуки своєї дружини або хоча б знайти якусь інформацію про неї, тому запропонував взяти з собою кількох людей.
Разом зі мною пішли Олег, Діма, Катя і мій брат Даня.
Я вирішив відправитися до нашого будинку, або те що від нього залишилося — можливо, там ми знайдемо щось корисне. Ми йшли близько двох-трьох годин, зустріли багато монстрів, але нарешті дісталися до нашого будинку. Я помітив, що в ньому немає ні дитячого ліжечка, ні фотографій.
Наша команда почула постріли. Почалася перестрілка, під час якої Катя через необережність отримала поранення.
Нам довелося повернутися на базу, але ми взяли з собою зброю, їжу та одяг.
Я вирішив піти за медикаментами до лікарні, де зустрів Діану і Юру.
— Як ви тут опинилися? — запитав я.
— Ми ледве втекли від мародерів. — відповіли вони.
— Ходіть зі мною в наш бункер, тільки треба набрати медикаментів, — запропонував я.
— Добре. — погодилися вони.
Ми так розговорилися, що навіть не помітили, як дісталися до бази.
— У нас поповнення! — вигукнув я.
— У нас і так мало припасів, а ти ще нових нахлібників приводиш! — невдоволено сказала Оля.
— Нам потрібно більше людей, щоб вижити в цьому світі. — відповів їй Олег.
Вони почали сваритися, і Оля пішла в кімнату в сльозах. Пізніше, розмовляючи з Пашею, я дізнався, що Оля вагітна від Олега, і вони одружені.
Я вирішив усе владнати і поговорити з ними, але тут на нас напали і викрали Олю. Ми дізналися, що це була банда найманців.