Моє життя
Моє життя – ніщо, повір, без тебе Я наче раб одвічний самоти. Ти дієш наче той ефект Плацебо, Я знову вірю, що найкращий ти. Коли тебе нема – не світить сонце, І птахи не співають у гаю. Вдивляюсь кожен вечір у віконце, Побачити тебе хоч мить одну. Усе пусте, і мною все забуте Неначе я раніше не жила. Я чула вже про те, що люди люблять, Та про прощання мало говорять. І навіть вірші всі мої – непотріб Немає в них ні сенсу, ні душі. Моє життя без тебе знов проходить, Наскільки довгі ці розлуки дні...
2022-11-23 18:34:06
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія Тодавчич
ой, приємно це чути. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:32
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк так, дійсно, ви праві. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:46
1
Честер Фінч
можна)
Відповісти
2022-11-23 21:19:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1382
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1541