Свята?
Вікторія Тодавчич
Одна сніжинка в небі пролітає, За нею раптом зграя їх летить. Мій друже, теж на серці відчуваєш, Як музика святкова там бринить? Реклама coca-cola, потім Львівське Колядки, привітання чутні вже. В думках святкові з друзями застілля, Та згадка на душі знов оживе: Що в холоді спасіння замерзає, В окопах, де тепло людських сердець. Ніхто нехай цього не забуває, З подякою Героям скажем вже: Нехай Господь Вас всіх оберігає, Терпіння, сили я бажаю Вам. Хай згодом вже почнуться святкування, Та з Вами будуть битися серця.
2022-12-12 15:27:53
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Airad
Тривалий час цей вірш висів у мене в сповіщеннях, і я все думала "Свята?" у значенні "святий" чи "Свята?" у значенні "свято" Вірш чудовий, дякую тобі
Відповісти
2022-12-13 09:22:03
1
Вікторія Тодавчич
@Н Ф так, Дякую ❤
Відповісти
2022-12-13 16:06:09
1
Вікторія Тодавчич
@Airad це я тобі дякую, дійсно назву я підібрало цікаву)
Відповісти
2022-12-13 16:06:41
Подобається
Інші вірші поета
Слово Фільми Це та любов !? Бумеранг
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2446
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13090