Хто ти?
Скажи, душе моя, кому ти служиш? І ким себе ти бачиш в світі цім? Чи своїх ближніх щирим серцем любиш? Чи кожен день – один суцільний гріх. Почну з початку, а точніше з притчі, Що сам Господь, Ісус нам розказав. Одного дня зайшов до храму митар, А також фарисей, що в центрі став. І став собі молитися тихенько, Той, що стояв у центрі фарисей: "О Господи, я дякую від серця, Що я не митар, зовсім не такий. Завжди тримаю піст, ходжу до храму Шаную бідних, гроші їм даю. Спасибі Боже, що гріха не маю, І що тебе я сильно так люблю ". Стояв позаду митар і молився : "Будь милосердний Господи, прошу. Я недостойний і не можу нині, Дивитися на небо, бо грішу". Душе моя, до тебе вірш сьогодні Я цей пишу, бо знаю знову спиш. Зізнайся ж бо, на кого більше схожа? Я зрозуміла – фарисей є ти.
2023-02-05 17:37:10
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Тодавчич
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) не говори так, в тебе все чудово виходить. Бажаю тобі ще більше натхнення ❤
Відповісти
2023-02-05 18:27:57
1
Вікторія Тодавчич
@Н Ф дякую ❤
Відповісти
2023-02-05 18:28:04
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Вікторія Тодавчич дякую 😉❤️ тобі теж 🧡і солодкого позитиву 🍫🧡
Відповісти
2023-02-05 18:28:34
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8396
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1983