Забудь...

Mene.net

Чому в серце ножа я встромляю? І так гірко й тихенько зітхаю? Я ж була щаслива... Яке дивне у мене життя, І знову пишу твоє ім'я Я ж так любила... Малюю сердечка, а потім стираю Для чого роблю це - не знаю Не усвідомлюю... Тебе так люблю й ненавижу! На серці ім'я твоє виріжу! Я збожеволіла... Тебе хочу вбити і поцілувати, Для тебе життя все хочу віддати! Якась ненормальна... Не можу дивитись на тебе, А без тебе жити зникає потреба, Пауза театральна... А після паузи - все швидко дуже Ні, я не для тебе, мій друже А так хотілось... Хотілось щоб разом ми двоє були, У серці пожар ми разом б задули, Та не судилось... І сльози рікою по щоках течуть, Чому ж я так плачу? Не суть. І серце болить... А в серці моєму було кохання Це дуже щире,справжнє зізнання Та шрам назавжди... Мабуть, я піду. Бувай. Прощай. Та я любила тебе, просто знай. А ти ні. Мабуть... І не з'являйся в моєму житті Бо розбив ти серце мені А краще - забудь... ~09.04.2018~

2018-04-08 21:55:48

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

AnDroni

Кльоао

Відповісти

2018-04-11 19:59:15

Подобається

AnDroni

Кльово

Відповісти

2018-04-11 19:59:40

Mene.net

@AnDroni дякую

Відповісти

2018-04-11 20:00:53

Подобається

Інші вірші поета

Божевільні закохані Трагедія на Чорнобильській АЕС Усмішка Мрії

Інші поети

somewhere

@somewhere

Visha

@cuckoo_brunette

Alice Fantomhife

@Alice_Fantomhife

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1836

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9109