Трагедія на Чорнобильській АЕС
Mene.net
1:28. Звичайна ніч, Зорі. Все місто спить. Ніхто не зна Що смерть прийде у Чорнобиль Як та нежданая біда Та чути ось страшний удар Гучні сирени, вогню язики Багато життів відразу забрав А інші ледь вогонь перемогли Вона чекала вдома тата, А ця коханого свого чекала Та звістка не прийшла ніяка Яка біда, країна ще не знала Міська лікарня. Опіки пожежних. Сльзи, біль, битва за життя Скоро всі санітари і медсестри Захворіють.Помруть.Полетять у небеса Вже 32 роки минуло з часу того Коли радіація вибухала хмарою Лишилось лише молитись Богові Та Чорнобиль залишився примарою ~26.04.2018~
2018-04-26 17:42:12
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
solomia112
Дуже
Відповісти
2018-04-26 18:16:47
2
Mene.net
@solomia112 дякую
Відповісти
2018-04-26 18:25:45
Подобається
Mene.net
@Yulya_Vas дякую
Відповісти
2018-04-26 18:25:53
Подобається
Інші вірші поета
Просто живи Дівчина із парасолькою Любити Мрії
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2109
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4081