Дівчина із парасолькою
Вечірнє сонце заховалося в імлу
Дівча прикрилось парасолькою
І щось шепоче в телефон йому
Поки краплі створюють мелодію
Повітря свіже. А у парку тихо.
Ніби не була гроза годину тому
Відлуннує слова у телефоні ехо
І вже не чуть стогнання грому
Довкола так чарівно і прекрасно
Немає діла до сліз нікому і ніде
А сльози течуть по обиччю рясно
Дівча із парасолькою кудись іде
Та ні,не йде. Біжить у центр міста
Поближче до людей які лишень
Оговталися й сіли у кафе поїсти
Нагадуючи сірих і дурних мишей
Дурних? Ніхто ж не здогадається
Що Дівчина із парасолькою, вона
Піти на дах будинку збирається
Стрибнути й полетіти в небеса
Пізно, її уже ніяк не зупинити
Стоїть із парасолькою на краю
Серденько молоде ще хтіло жити
Та скільки мучитися воно має?
Одна мить. Парасолька полетіла
І на тротуарі тіло мертве вже
З любов'ю поквитатися не вміла
Поквиталась і з собою теж
На даху лишився телефон
І повідомлення майнуло:
"Вибач, я пожартував, моя любов.
Ніякої зради і не було."
Вечірнє сонце заховалося в імлу
Прокинулися знов пориви вітру
Віднесло знов у парк парасольку
І стогін грому розкинувся по місту.
~22.04.2018~
2018-04-21 21:49:06
5
9