Дівчина із парасолькою

Mene.net

Вечірнє сонце заховалося в імлу Дівча прикрилось парасолькою І щось шепоче в телефон йому Поки краплі створюють мелодію Повітря свіже. А у парку тихо. Ніби не була гроза годину тому Відлуннує слова у телефоні ехо І вже не чуть стогнання грому Довкола так чарівно і прекрасно Немає діла до сліз нікому і ніде А сльози течуть по обиччю рясно Дівча із парасолькою кудись іде Та ні,не йде. Біжить у центр міста Поближче до людей які лишень Оговталися й сіли у кафе поїсти Нагадуючи сірих і дурних мишей Дурних? Ніхто ж не здогадається Що Дівчина із парасолькою, вона Піти на дах будинку збирається Стрибнути й полетіти в небеса Пізно, її уже ніяк не зупинити Стоїть із парасолькою на краю Серденько молоде ще хтіло жити Та скільки мучитися воно має? Одна мить. Парасолька полетіла І на тротуарі тіло мертве вже З любов'ю поквитатися не вміла Поквиталась і з собою теж На даху лишився телефон І повідомлення майнуло: "Вибач, я пожартував, моя любов. Ніякої зради і не було." Вечірнє сонце заховалося в імлу Прокинулися знов пориви вітру Віднесло знов у парк парасольку І стогін грому розкинувся по місту. ~22.04.2018~

2018-04-21 21:49:06

5

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Mene.net

@AnDroni та я поняла

Відповісти

2018-04-21 21:53:02

Подобається

Yulya_Vas

Вау,вірш сумненький,я би не подумала,що вірш про самогубство:0

Відповісти

2018-04-22 05:32:39

Подобається

Mene.net

@Yulya_Vas я і сама не хотіла таку нотку робити, але якось так написалося)

Відповісти

2018-04-22 07:16:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6354

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1985