Мрії
Mene.net
Я мрію що колись навчусь літати І піднімусь у синю далечінь І ніколи більше не буду я чекати І за секунду здійсню сотні мрій Можливо вам чомусь здається Що це рожеві мрії наївної дитини Але хто не вірить- не дочекається Мрійливої сонячної днини У мене буде кожен день - свято Ніколи я не буду одинока І дістану я з кишені жуйку м'ятну І гляну на цей світ з висока Незвіданне майбутнє я дізнаюсь Гулятиму щодня в інших світах І яка щаслива, я постараюсь Описати у своїх віршах. 03.04.2018
2018-04-03 13:21:04
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Yulya_Vas
Забавний вірш)
Відповісти
2018-04-03 13:30:48
1
Mene.net
@Yulya_Vas дякую) мені здається, він трози дивним вийшов, але в всякому разі така задумка
Відповісти
2018-04-03 13:31:46
Подобається
Інші вірші поета
Усмішка Просто живи Дівчина із парасолькою Задумайся
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2214
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2194