Просто живи
Mene.net
Щось муляє там, в душі Наче на серці камінь лежить Не помагає вже писати вірші Може пора життям дорожить? Дивлюсь знову крізь сльози в вікно "От би все повернути назад" Не поверне часу ніхто Хватить блукать наугад! Життя, як нитка-тоненьке Враз обірвалось, і все Не плач, ну не плач, дорогенька Все погане у світі мине! Візьми нарешті в руки себе Почни жити з нового листа Падаєш? Вставай! Не здавайся же Не марнуй ти свого ж життя! Все наповнится барвами хай В цьому світі, як квітка, рости! Що б не сталось, завжди пам'ятай Жити треба, просто живи...
2018-03-19 13:05:13
8
0
Інші вірші поета
Дівчина із парасолькою Усмішка Божевільні закохані Трагедія на Чорнобильській АЕС
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1383
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395