Усмішка

Mene.net

Скільки разів намагалась забути Та з розуму зводить усмішка твоя Не знаю що далі робити, як бути Наче зупинилась для мене Земля Як бачу тебе, зникають тривоги Від усмішки твоєї я божевільна Куди мені йти,де шукати підмоги Просто незнаю. Вмираю повільно Знову я відпускаю. Та далі, і далі Закохуюсь. Неначе в перший раз. Розвішую дані Коханням медалі З зображенням усмішки й сотень образ Невже ж отак закохатися можна В усмішки твоєї незвідану силу Стежити за тобою секунду кожну Навіть стоячи на краю обриву Забудеш, підеш. Та чуєш, ніколи Не забуду ніколи я твоєї усмішки Нехай немов шип у серце колить Вона. А я піду. Далеко, в сутінки... Вона. Вона дарує мені життя... Твоя. Твоя ніжна і лагідна усмішка...

2018-05-02 20:26:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Mene.net

@556633 дякую, мені приємно

Відповісти

2018-05-02 20:32:09

Подобається

Marina Parthenovith

Хай частіше тобі посміхаються)

Відповісти

2018-05-03 17:25:06

Mene.net

@Marina Parthenovith дякую, тобі теж)

Відповісти

2018-05-03 17:43:10

Інші вірші поета

Божевільні закохані Трагедія на Чорнобильській АЕС Задумайся Дівчина із парасолькою

Інші поети

Алина Забуга

@AlinaZabuha

Neowise

@neowise

Rawan

@Rawan_1412

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3678

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3304