Олександр Тімов
@olexandr_13
Автор-исполнитель. Графический дизайнер. Увлекаюсь психологией.
Книги Всі
Вірші Всі
Осінь та її сигарети
ти пахла смертю і крахом, вступивши тієї осені в мій повалений дім, вдихала сигарети, як ладан в тобі потребу виплекав, як мати в немовляти крик. ти на пів руки зупиняла всі рухи, тримала, коли зривались слова, ти для мого его внесла найпекельніші муки. мені здавалось, що краще нема. ти помирала в той найзимовіший холод, вітер над твоїм тілом зганяв пташинячих зграй. ти поверталась коли поверталася осінь. твої губи холодні, ти пахла, як страх. твої пальці ходили в моїх блокнотах. твої нігті з аркушів моїх видерали мазки, а я не знав як тебе тут затримати - топив в алкоголь, відпускав до зими. ти поверталась, заповнивши димом весь ґанок. вселяла надію за розкидані ґрати а я не знав як тебе взяти, і протягував останню недокурену пачку. як ти любиш без фільтру і з кнопкою. затяг. і погляди вдаль, як на всіх день ліг ти жартувала, що будеш помирати від раку за пристрасть в день курити по дві. ми витягали платівки на ганок - ти просила щось із Сінатри, я записував вірші, які критикуватимеш після. в небі хмари летіли разом із тобою вибльованим димом. вдих. і погляди ввись як на горизонт день ліг. ти була б беззахисним ангелом, якби не звичка в день курити по дві. на той день народження сказали, що ти не прийдеш, в телефон привітання із подавленим хрипом. в квартирі ритм, під джазові ноти опускалися очі. поки літо плелось на балкон, ти неквапно вбиралася в осінь. будні. ремарка. не скритикуєш, не видереш аркуш. не виключиш джаз, не попросиш Сінатру. на ліжку твій труп, в руках лід і обвуглені губи. на столі мемуари, розкидані букви в руках на півслова обірвалась "Гертруда". і не згадки про обвуглені дні, як у наших руках Бог світ ловив, ти була єдина серед простих і ти так любила в день курити по дві. 03.12.2021 18:19
2
0
226
Yu
Затримай мій подих у своїх локонах, Зв'яжи, тримай - дозволь задихатися. Я тверджу собі: "ми ніхто одне одному!" - Та чомусь згадки про тебе лиш кривавими пасмами. Не рятує ні алкоголь, ані локони, Ні очі прекрасних, якщо не твої. Я тверджу: "Я забув! Я видряпав! Викинув!" Я тверджу...і тебе торкаюсь у сні. Давай ранок з новими скандалами. Давай знову навзаєм зненавидим - Ти клянись, що не зустрічала гірших, ніж я, Давай знову одне одним таємно впиватимось. Десь кілометрами обриси Києва. Твої руки кишенями, Що не будуть мною зігрітими. "Я тебе не терплю! Не держу! Втоплю віршами!" Я тебе завжди навічно любитиму... Ти назавжди в полоні всіх моїх слабкостей. на межі хиткого характеру, не торкаючись пальцями. Всі почуття вигріті нашими планами, спальнями - Дозволь мені ними вкриватися. Криши моє тіло, якщо тебе грітиме. Кричу: "я забув!!!"... кожна рима тут з твоїм іменем. І твій слід в моє життя ніби вилито, Твій голос звучить під римою вбитою. Тверджу "так буде краще!" "нам не бачити щастя!" "ми на рівних!"... "на різних!"... Без тебе ламає - В твоїх руках моє життя відмирає. Ненавидь. Прокляни. Не пусти. Полюби. Дозволь лиш у снах тобою впиватися. Краса твоїх рук не затягнута шрамами. На межі хиткого характеру... "не люблю!" "не держу!" "не стягну новими ранами!" "не люблю!" Але назавжди й посмертно кохатиму... ---------------------------------- В світі болю і мук Мене не гріє ніщо, Як тепло твоїх рук. ------- Моїй "Ю". ------- 19.11.21 - 20.11.21 20:06-13:34-19:06
1
0
228
Текст, під який хочеться курити
Так дивно, ми коли напиваємось – бачимо в собі померлих родичів, знедолених, полишених, душевно-зламаних. проганяючих «сотку» за своїми роботами, а після вертаючи розбавляючих будні скандалами. у них життя падало каменем, В підлогу б'ючись із гуркотом. Не так страшно відсидіти в’язнями, страшніше душевними, щоб після щасливі читали статті під назвою «життя і смерть великих письменників». мені здається, щасливі не ведуть калькуляцію, не придумують п’єси, не вбиваються римами. не сують пальці в дірки, де кишені розірвано. я в 22 зрозумів чому мій дід упивався лиш «гіркою» - щоб пити вино потрібно себе називати щасливими. а вони про Бога не думають, їдучи на пікнік повними сім*ями. в Торі, Корані і Біблії не відшукують відповідь, не шукають щастя в церквах замість душевної близості. Щасливі себе не нарікали б самотніми. не назвали би «мрійними». життя в квітах не міряли б: Народився. Відстояв. Відсох. Викинув. Щасливі не впиваються книгами. тому що саме вони – альтернативою місць, зассаних під’їздів провінцій і «вгашених» , себе не шукатимуть в запахах, спальниках - щасливі про це не читатимуть. щасливі не засинатимуть в одязі. де шматок неба наче обвуглено. життєвий хребет з тіла давно ніби вибито, а новий день асоціюється з ломами в тілі лиш. щасливі не шукатимуть обраних, не тліють від запахів не ставлять життя на межу, не грають, як картами щасливі розумні – вони не кохатимуть. = в ночі 20-го Єсенін пов’язав себе петлями, 5-го полегла Ахматова, Маяковському кулею тіло прорізано - щасливі себе не вбиватимуть римами. ті, хто шукали щастя у творчості себе не називають щасливими. 07.11.21 01:49 – 11:31
1
0
316