Сила
Мальва Польова
Не вірять люди в силу почуттів, Чи то пак, в силу справжньої любові, Та й ходять вічно втомлені і злі, Покинуті, всміхнутися не годні. Такі пішли тенденції, ще б пак! Кому тепер потрібне щире слово? Простіше чути те, що знаєш й так, Ніж щось, що змінить нас і все довкола. Так легко бути мудрим і крутим, Філософом на кухні, депутатом(!), Що знає, як зробити добре всім, Але собі не може дати раду... Та глибоко в душі згрубілих нас Живе малеча, повна здивування! Чудес чекаєм все життя, і час Не зміг здолати того поривання. Ми досі, попри всі замки й ключі, Так хочемо обіймів і любові, Бо нас, людей, прогрес ще не змінив, І, сподіваюся, не зробить це ніколи! Не вірять люди в щастя і любов, Та лиш вони завжди керують світом. Не гроші, влада, пристрасть і закон, А те, що в нас, закопане в граніті. Злякалися оголених сердець, А сцени голих тіл - звичайна норма... Відкрийте очі, вимкніть весь процес, І помічайте врешті біле, а не чорне! І хто завгодно скаже, що брешу, Але ви визнайте: в душі, на "дні морському", Ми вибір зробим в користь почуттів, Підем за серцем, під гербом любові!
2018-05-11 04:37:44
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мальва Польова
дзяк)))
Відповісти
2018-05-11 04:57:31
Подобається
Інші вірші поета
Ладина-парадокс Тепла вечірня любов Натхнення
Інші поети
Line
@park_line
Аліна Собакар
@alina_sobakar_vz2e
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2446
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2216