Вірші
Сила
Не вірять люди в силу почуттів,
Чи то пак, в силу справжньої любові,
Та й ходять вічно втомлені і злі,
Покинуті, всміхнутися не годні.
Такі пішли тенденції, ще б пак!
Кому тепер потрібне щире слово?
Простіше чути те, що знаєш й так,
Ніж щось, що змінить нас і все довкола.
Так легко бути мудрим і крутим,
Філософом на кухні, депутатом(!),
Що знає, як зробити добре всім,
Але собі не може дати раду...
Та глибоко в душі згрубілих нас
Живе малеча, повна здивування!
Чудес чекаєм все життя, і час
Не зміг здолати того поривання.
Ми досі, попри всі замки й ключі,
Так хочемо обіймів і любові,
Бо нас, людей, прогрес ще не змінив,
І, сподіваюся, не зробить це ніколи!
Не вірять люди в щастя і любов,
Та лиш вони завжди керують світом.
Не гроші, влада, пристрасть і закон,
А те, що в нас, закопане в граніті.
Злякалися оголених сердець,
А сцени голих тіл - звичайна норма...
Відкрийте очі, вимкніть весь процес,
І помічайте врешті біле, а не чорне!
І хто завгодно скаже, що брешу,
Але ви визнайте: в душі, на "дні морському",
Ми вибір зробим в користь почуттів,
Підем за серцем, під гербом любові!
10
1
721
Натхнення
Десь блукає тихо-тихо,
Невловиме і тонке,
Сповнене примарних чарів
Те натхнення нетривке.
Ти біжиш за ним, полюєш,
Мов останній ловиш шанс,
А воно все вислизає
І бере на кпини нас!
А як тільки ти в турботах,
Й жити ніколи - примчить!
Заворушить, потормосить,
У спокої не лишить!
За наказом непоборним
Ти летиш, немов той птах,
До мольберту, пензля, ручки,
Щоб творить, інакше - крах!
То страшний маніпулятор,
Тиран і деспод! А хоча...
Ми б не бачили без нього
Краси і радостей життя.
9
0
874
Ладина-парадокс
Вона людина цілі
Й людина перешкод:
Сама себе руйнує,
Сама з землі й підводить.
Залежна від емоцій,
Обставин, звуків, слів.
Упевнена й мінлива,
Завжди на висоті!
У них таке буває,
В романтиків палких,
І хоч життя кидає -
Цінують кожен вдих.
Вона - ходячий імпульс,
Завжди ентузіаст,
Від краху до пориву,
То "дно", то "неболаз"...
Між депресивним болем
Невиплеканих мрій
І між безмежним щастям
Баланс знаходить свій.
А, може, не знаходить,
І вже давно здалась?...
Та ні, злітає знову,
Поламана й жива!
6
1
687
Тепла вечірня любов
Ти поверни мене у той далекий вечір,
Весняний або краще навіть літній, -
Відчую вільний подих вітру в плечі,
І знов скупаюсь в теплому промінні.
Ти віднеси мене у тихий ніжний вечір,
Де наше сонце палко горизонт цілує.
Ти нагадай про всі важливі речі,
Через які ще не померла, ще живу я!
Давай полетимо в прекрасний вечір!
Він тільки наш - таємний рай мовчання...
Там кожне слово було недоречне,
І кожен погляд був немов останній.
Ти віднеси мене у теплий вечір,
І спогадів печаль розвій за вітром.
Спали мій відчай в сонці, наче в печі!
Мій біль втопи у затишку невиннім...
Я все тобі відкрию, милий вечір,
Я серце вирву, в безцінь продам душу!
Дозволь лиш на хвилиночку забутись,
Не думати, для кого й що я мушу!
Дозволь мені побути тут собою,
Не жити тільки вицвілим минулим!
Дозволь насолодитися красою,
Не думати, що далі і що було.
Щоночі лине серце в літній вечір...
Щоранку прокидаюся й шкодую,
Що я не там, але шкодую більше,
Що навіть там тебе мені бракує......
7
0
594
