Натхнення
Десь блукає тихо-тихо, Невловиме і тонке, Сповнене примарних чарів Те натхнення нетривке. Ти біжиш за ним, полюєш, Мов останній ловиш шанс, А воно все вислизає І бере на кпини нас! А як тільки ти в турботах, Й жити ніколи - примчить! Заворушить, потормосить, У спокої не лишить! За наказом непоборним Ти летиш, немов той птах, До мольберту, пензля, ручки, Щоб творить, інакше - крах! То страшний маніпулятор, Тиран і деспод! А хоча... Ми б не бачили без нього Краси і радостей життя.
2018-04-28 22:55:25
9
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7720
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3569