Ладина-парадокс
Мальва Польова
Вона людина цілі Й людина перешкод: Сама себе руйнує, Сама з землі й підводить. Залежна від емоцій, Обставин, звуків, слів. Упевнена й мінлива, Завжди на висоті! У них таке буває, В романтиків палких, І хоч життя кидає - Цінують кожен вдих. Вона - ходячий імпульс, Завжди ентузіаст, Від краху до пориву, То "дно", то "неболаз"... Між депресивним болем Невиплеканих мрій І між безмежним щастям Баланс знаходить свій. А, може, не знаходить, І вже давно здалась?... Та ні, злітає знову, Поламана й жива!
2018-04-26 19:13:24
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мальва Польова
дякую, старалася😄 Поїзд навіює натхнення 😋
Відповісти
2018-04-26 19:15:08
Подобається
Інші вірші поета
Сила Натхнення Тепла вечірня любов
Інші поети
Poet of Dark Rose
@Poet_of_Dark_Rose
Alvinaaa18 F
@Alvinaaa18
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13376
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12571