Пишу з майбутнього
Зазвичай, вони можуть вдарити,
Чи вбити, вбитих - не жалісно.
Та любові, нашого прагнення,
Як у штормі, здається мрією.
Припиняй, плакали вже за нас.
На пів кроку впали? -
Тож, тепер вставай!
Йди собі у темряві, серед них, байдужих,
Так вони з тобою, улюблений, квітучий!
Засинай, нехай по стінам холодом,
Я тебе зігрію, тілом, ніжним голосом.
Звісно не залишу, тріском на краю ліжку,
Треба закурити, треба відкрити вікна.
Не згасай, іноді буде боляче,
Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних,
Як скрипаль, тисне на нитки розпачі,
Моє серце, я - це чую, сильно штовхає!
Захищай, в тебе ще є надія,
Якщо твоє життя - клітинка вже не ціла.
Кожень день сурові випроби, пожалію,
Навіть зберегу, коли вона від них п'яніла!
Поринай, глибини тобі чи мало?
Ти мій рай, із під неба щиро сяяв!
Не тікай, пишу тобі з майбутнього,
Прийде спокій, ти - довірся, кошмар закінчився.
Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь,
Я тебе спасаючі, наклею чорний пластирь,
І від скаженої ліри, знайду тих лікарів,
Треба прийняти міри, і трошки світлих днів.
Пам'ятай, якщо почуєш жар в легенях,
Зроби, що ти хотів - незважаючі на нерви.
Бо - це останній крок, благаю, розумієш!?
Я тебе люблю. Будь обережним,
Ти - моя воля, сила...
07.08.2023
6
0