Окрім почерк, мовчки хочу

Seras Mark #КЗП

Мабуть, хочу піти за тобою Самотньо, холодно ліствою Полетіти у серце стрілою Окрім почерк, мовчки хочу Взяти в руки приховану зброю Захистити тебе кріпко стіною Озирнутись, побачити вроду Мабуть, хочу піти за тобою. Я стоятиму опавшим кльоном Повертаючи стрілку годинника Посміхаючись жовтому полю Побігу, бо ми вже скінчилися! Я ласкатиму твоє волосся Я кохатиму кожні зморшки «Довелося страждати - не соромся, Якщо знову один - теж люби» Довелося страждати - іди Якщо спина твоя кровоточить Мовчки буду тебе лікувати! Піддувати, бо ти є мій світ. Мабуть, хочу піти за тобою Самотньо, холодно ліствою Полетіти у серце стрілою Окрім почерк, мовчки хочу...

2023-08-16 02:42:38

Інші вірші поета

Едва ли остью Це моя вина Мертві почуття Не обіцяй мені, не повертайся, ні.

Інші поети

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Olim

@_Olim_

Lady K

@lady_k

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2651

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12283