Смородина
Тут від людей тікати, або від холоду Ребра мої у квітах, я їв смородину. Хитався, тримав руки, вони вже сині Від чутливої довіри, рвіть - не бережіть їх. І гибнуть в ваших снах крока тління, Торкнутись пальцями містичного піднебінння, Щоб відчути кожен тиск, від мого падіння, Я маю чути ваш сміх, кидайтеся камінням! Бийте по рукам, бийте ще сильніше, Я це зафарбую - у вигляді "раніше" Ті, хто вже пішов з цієї "ейфорії" Кажіть, що руки шовк, наче обгоріли! Той, хто сам тепер, втрачений, колишній Придбавши неба п'яту, тільки ось взлетівший! Очікуй неполадку, яскравий збій в ногах, Схоже проростуть у терніях сонях. Тут від людей тікати, або від холоду Тут, вибачте, кохати, як дилема ворогу. Буває - не потрібно дивитись в ополонку, Ребра мої у квітах, я їв смородину...
2023-08-09 07:46:50
5
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8043