0.1 швидкість світла(Reboot 2.0)
Замкнені в рамках, крила надламавши, Все намагаємося вибратися з лещат. Ти покажи долонею «Край наших ран» А я побачу, як посиплеться біль піском.. І тільки ти - опинившись моїм лихом Спопелюєш, не залишаючи сліду. Ми - люди, про яких знову тиша, Стали людьми, непритом бездобними... Ми - люди, як світлячками в склянці, Залишаємося нікому не потрібними! Адже так, описувались попаданці «Та на мокрому склі, Нам би не впасти..» Рукава шовку, рожевий аромат, 0.1 швидкість світла, та мене нема! А я бачив, в твоїх очах холеру Звісно, адже в них поселився я. Губами підтопив з м'якоттю порівнявши Відчай, як би під подушки, чомусь зникав. Я не знав, мені іноді буває страшно, Коли нема де приструнити ще один шрам. Відпустити останній дух, нарешті. У розумінні, це можливо тільки так! У спробі, вихід тобі на світ продерти Я попав під жгучий солений град.
2023-08-17 15:06:34
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Надзвичайно лірично
Відповісти
2023-08-18 06:03:56
1
Seras Mark #КЗП
@Н Ф щиро дякую 🌸
Відповісти
2023-08-18 10:48:20
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3539
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4992